Що таке селфхарм і як його подолати?

У сучасному світі питання селфхарму стає все більш актуальним і потребує пильної уваги. Самопошкодження відоме також як селфхарм є свідомим заподіянням шкоди своєму тілу та психічному стану. Люди, які пережили насильство, травми чи мають складнощі у керуванні емоціями, можуть вдаватися до цього способу прояву внутрішнього болю.

Види селфхарму

Існує декілька видів саморуйнування:

• суїцидальний;

• несуїцидальний;

• випадковий. 

Суїцидальний селфхарм — самоушкодження з наміром завершити життя. Він часто спричинений глибокою депресією, відчуттям безнадійності та втратою віри в майбутнє.

Несуїцидальний — дії, спрямовані на заподіяння фізичного болю або травми без наміру завершити життя. Люди, які здатні до такої форми самоушкодження, шукають таким чином заспокоєння або відволікаються від емоційного страждання. 

«Випадковий» селфхарм може виникнути без свідомого наміру завдати собі шкоди. Він часто пов'язаний з психологічними травмами чи емоційним стресом. Люди, які схильні до такої форми самоушкодження, можуть реалізувати його через зміни у своїх звичках, наприклад, харчуванні.

Ці три види мають різні причини та механізми, й вимагають різних підходів до лікування та підтримки. 

Причини селфхарма

Тепер, коли ми розібрались, що таке селфхарм, важливо обговорити про причини та тригери, що його викликають. 

Самопошкодження, у всіх своїх формах, відображає складність психологічного та емоційного стану людини. Причини можуть бути різноманітними, але однією з найбільш поширених є спроба зберегти або відновити відчуття контролю.

Коли людина вважає, що втрачає контроль над життям або ситуаціями, з якими стикається, вона може почуватися самотньою та безпорадною. У такі моменти здається, що єдине, над чим лишився контроль, — це власне тіло. Аутоагресія стає способом зняти напругу та відвести увагу від невпевненості та неможливості керування життєвими обставинами. Наприклад, людина може вирішити додати більше навантаження у тренажерному залі або обмежити себе у споживанні їжі.

Особи, які стикаються з розладами харчування, такими як анорексія чи булімія, також іноді використовують селфхарм як спосіб відновити контроль. Вони можуть переконувати себе та оточуючих, що всі аспекти їх життя в порядку. У цих випадках селфхарм може бути проявом обсесивно-компульсивного розладу або ОКР, що свідчить про глибинні проблеми психічного характеру, такі як депресія, біполярний або пограничний розлад особистості.

Якщо структурувати, чому люди вдаються до самопошкодження, основними причинами є:

• Контроль над емоціями. Часом люди використовують фізичний біль, як спосіб сховати свої реакції або відволіктися від них. Наприклад, вони бояться демонструвати свої емоції назагал — в робочому колективі, школі чи університеті. Тому використовують саморуйнування, щоб зняти внутрішню напругу та уникнути осуду інших людей.

• Прояв емоцій. Коли внутрішні переживання стають надто сильними та болючими, може здаватися, що вони нагадують киплячий чайник. Щоб скинути напругу і виразити біль, людина заподіює собі шкоду. Таким чином вона забезпечує вихід емоційного тиску, навіть якщо це й тимчасове полегшення.

• Відчуття емоцій. Для деяких людей біль є способом відчути себе живим, особливо в ситуаціях заціпеніння чи відсутності діалогу з собою та нерозуміння власних почуттів.

• Покарання. Сором чи почуття провини можуть змусити людину вірити, що вона заслуговує на біль. Таким чином, особа карає себе через самопошкодження.

• Контроль. Після сильних травматичних ситуацій, таких як зґвалтування чи інше насильство, постраждалі часто відчувають втрату контролю над своїм життям. Завдаючи собі шкоди, вони намагаються його повернути, вибираючи, як і коли заподіяти собі біль.

Як подолати потяг до селфхарму?

З бажанням самопошкодження іноді важко впоратися самостійно, але важливо знати, що допомога можлива. Перш за все, відкрийтесь своїм близьким — розкажіть про свої почуття та думки. Це непросто, але підтримка та розуміння з їх боку допоможе вам пережити цей складний період. Далі, зверніться до фахівця, такого як психолог або психотерапевт, навіть якщо ви маєте лише періодичні думки про саморуйнування. Селфхарм — це їхня спеціалізація. Вони забезпечать необхідну підтримку, допоможуть зрозуміти причини потягу до завдавання собі болю та розроблять стратегію його подолання.

Найпоширенішим методом лікування бажання самопошкодження є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та її варіанти. Цей підхід допомагає визначити причини поведінки та знайти альтернативні способи прояву емоцій. Крім того, фахівець може розглянути можливість призначення медикаментозного лікування як частини стратегії одужання.

Звернення до лікаря та отримання необхідної підтримки є першим кроком для того, щоб впоратися з селфхармом і повернути радість та гармонію у власне життя.

Самопоміч при селфхармі

Якщо ви відчуваєте бажання нашкодити собі або вже робите це, спробуйте знайти спосіб відкрито поговорити з тим, кому довіряєте і хто вас точно підтримає. Хоча це може викликати почуття незручності або сорому, визнання проблеми — важливий крок для того, щоб подолати негатив. Пам'ятайте, що просити про допомогу абсолютно нормально, і це може надати вам впевненості у подальшій боротьбі.

Також у стресових ситуаціях, коли ви відчуваєте потяг до селфхарму, спробуйте використовувати заспокійливі дихальні вправи. Це зменшить напругу та заспокоїть, надаючи вам час подумати і прийняти обґрунтовані рішення.

Однак якщо випадки самопошкодження стають регулярними, а відчуття полегшення швидко змінюються тривогою, пригніченням, почуттям сорому або ненависті до себе, зверніться до фахівця. 

Як допомогти іншій людині?

Часто рідні помічають ознаки селфхарму у близьких людей, але не завжди знають, як допомогти їм. В цій ситуації важливо швидко реагувати на сигнали і підтримати людину, утримуючись від звинувачень та осуду. Насамперед важливі співчуття та підтримка з боку рідних. 

Щоб визначити схильність до саморуйнування, слід звернути увагу на такі ознаки:

• незрозуміле походження травм і шрамів, особливо на руках, стегнах та грудях, а також наявність крові на одязі або постільній білизні;

• поріділе волосся, включаючи брови та вії;

• схильність до закритого одягу з довгими рукавами, навіть в спекотну погоду;

• замкненість, низька самооцінка, плаксивість, втрата мотивації, тривалі періоди поганого настрою.

В такому разі найкраще діяти обережно і переконати людину звернутися до фахівця. Це буде корисно як для неї, так і оточуючих, оскільки терапевт допоможе зрозуміти, що всім робити в такій ситуації.

Психологиня Фонду Ріната Ахметова Анна Часовникова