Синдром вцілілого: як позбутися почуття провини за свою безпеку?
Війна, природні катастрофи чи інші трагічні події змушують людей переосмислити своє ставлення до власної безпеки. Одним з наслідків виживання у деяких людей є складний психологічний стан, який отримав назву «синдром вцілілого». Психологиня Фонду Ріната Ахметова Анна Часовникова пропонує розібратися, як він проявляється та як позбутися почуття провини за власну безпеку.
Що таке синдром вцілілого?
Термін «синдром вцілілого» був введений психіатром Вільямом Г. Нідерландом у 1960-х роках. Спочатку він використовувався для опису психологічного стану жертв Голокосту, які відчували глибоке почуття провини за своє виживання. Пізніше термін поширився на тих, хто пережив різні трагічні події, такі як стихійні лиха, військові конфлікти чи епідемії.
Узагальнюючи причини виникнення синдрому, можна виділити декілька факторів:
Життя в постійній загрозі та страх смерті.
Фізичне та психічне зношування.
Невизначеність у міжособистісних відносинах.
Беззахисне існування у стані безправ'я.
Почуття провини може виникати внаслідок порівняння вцілілих з тими, хто загинув, або через внутрішні роздуми про те, чи можна було б уникнути трагедії і зробити більше для порятунку інших.
Ознаки синдрому вцілілого
Провина вцілілого може мати різноманітні прояви, але в основному вона пов'язана із страхом, приреченістю, смутком. Важливо визначити загальні симптоми, які виникають на фоні розвитку синдрому. Вони можуть бути фізіологічними та психологічними.
Фізіологічні симптоми:
зміна апетиту;
порушення сну;
головний біль;
нудота та біль в животі;
прискорене серцебиття;
труднощі з концентрацією уваги.
Психологічні симптоми:
відчуття безпорадності та провини;
згадки про травмуючи події;
роздратованість та апатія;
зміна настрою та спалахи гніву;
нав'язливі думки про травмуючи події;
суїцидальні думки та панічні атаки;
соціальна ізоляція.
Ці симптоми можуть виявлятися у різний спосіб в кожної людини залежно від того, наскільки трагічна була подія, яку вона пережила. Розуміння цих ознак є ключовим для подолання синдрому вцілілого.
Як допомогти собі?
Визнання наявності в себе синдрому вцілілого — важливий крок у подоланні проблеми. Однак процес відновлення є індивідуальним, а стратегії подолання вимагають підтримки сім'ї та друзів. До того ж людина, яка страждає на синдром того, хто вижив, може покращити свій стан, дотримуючись наступних рекомендацій, зазначає психологиня Фонду Ріната Ахметова Анна Часовникова:
Поговоріть з собою, як з найкращим другом. Важливо взаємодіяти із своїми емоціями, особливо з почуттям провини. Поговоріть з собою так, наче це бесіда із найкращим другом. Поміркуйте, як би ви підтримали близьку людину в цій ситуації і застосуйте це до себе.
Виділіть час, щоб погорювати. Прийміть свої емоції та дайте їм можливість проявитися. Горе — природна реакція на трагічні обставини. Дозвольте собі відчути його, замість того, щоб стримувати.
Займіться буденними справами. Щоденна рутина може допомогти відволіктися від почуття провини. Зробіть те, що приносить радість — це може бути прибирання, готування, фізична активність, робота на земельній ділянці чи творчість.
Пам'ятайте, що ви не самотні. Хоча може здатися, що ви самотні у своїх почуттях, знайте, що багато людей солідарні з вами. Поділіться своїми думками та емоціями з близькими. Тоді ваш «вантаж» стане менш важким.
Допомагайте іншим людям. Допомагайте потерпілим, робіть благодійні внески, боріться з дезінформацією чи використовуйте свої професійні навички для підтримки країни. Це може стати успішним кроком, щоб позбавитись синдрому.
Бережіть себе. Не забувайте про турботу про себе. Слідкуйте за своїм фізичним та емоційним здоров'ям, дотримуйтеся збалансованої дієти, відпочивайте та намагайтеся практикувати медитацію чи вести щоденник.
Змиріться з тим, що відповідей може не бути. Прийміть, що не завжди можна знайти відповіді на питання «чому». Зосередьтеся на повноцінному житті та вшануванні пам'яті тих, хто помер у трагічних обставинах.
Синдром того, хто вижив, є складною емоційною реакцією на трагічні події. Подолання цього стану починається з уваги до власних емоцій та прагнення покращити своє життя та життя інших.
Психологиня Фонду Ріната Ахметова Анна Часовникова
