Військові медики на фронті: як рятують життя в найгарячіших точках?
Військовий медичний персонал є головною складовою сучасних Збройних сил, особливо в умовах активних бойових дій. Бойовий медик посідає особливе місце серед медичного персоналу, адже саме на нього покладено обов’язок рятувати життя поранених безпосередньо на полі бою. В Україні така спеціальність офіційно з’явилася в 2017 році, але її правовий статус досі залишається дискусійним.
Роль та статус бойового медика
За міжнародним гуманітарним правом, особи, призначені тільки для медичних цілей, вважаються медичним персоналом. Вони не є комбатантами і не можуть піддаватися атакам чи утримуватись як військовополонені. Однак на практиці багато командирів бачать у них насамперед солдатів, що створює правову невизначеність. Це ускладнює повернення бойових медиків із полону, адже вони є захищеною категорією відповідно до Женевських конвенцій.
Військовий медик: навчання
Якщо вас цікавить, як стати бойовим медиком без медичної освіти, в Україні створено навчальний центр тактичної медицини, де військовослужбовці проходять відповідний курс підготовки. Закінчивши його, ви можете стати бойовим медиком чоти і відповідати за надання невідкладної допомоги, евакуацію поранених та навчання особового складу. Ці фахівці належать до молодшого медичного персоналу і не потребують отримання попередньої медичної освіти. Однак, навчання охоплює широкий спектр медичних навичок, необхідних для виживання на полі бою.
Бойовий медик взводу: обов’язки
Фахівець має чітко визначені обов’язки, до яких належать:
виявлення хворих;
надання домедичної допомоги;
проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
Втім їхні права та обов’язки часто залишаються невизначеними на рівні нормативних документів. Це призводить до того, що медики на війні несуть службу, керуючись ситуативними наказами командирів.
Медична евакуація на полі бою
Перша допомога на полі бою, яку надає військовий медик, є вирішальною для виживання поранених. Евакуація та швидке надання допомоги значно підвищують шанси на одужання. Однак за різних умов евакуація може тривати від десятків хвилин до годин, а інколи й дні. У цей період роль бойового медика в ЗСУ стає критичною, адже він може забезпечити необхідну допомогу до прибуття пораненого в госпіталь.
Мобільний госпіталь та інші форми медичного забезпечення є важливою частиною військової медицини. Вони відповідають за надання кваліфікованої допомоги безпосередньо поблизу місць бойових дій. Медичний персонал у таких умовах повинен бути готовим до роботи в екстремальних умовах, забезпечуючи невідкладну допомогу та стабілізацію поранених до моменту їх транспортування до стаціонарних медичних закладів.
Військові медики в ЗСУ
Бойовий медик ЗСУ стикається з численними викликами на полі бою. Його роль є життєво важливою для підтримання боєздатності підрозділів та збереження життя військовослужбовців. Медики повинні володіти не лише медичними, але й тактичними навичками, щоб ефективно діяти в умовах бойових дій.
Персонал зобов’язаний дотримуватися медичної етики та принципу нейтральності. Військовий медик ЗСУ має право на легку зброю для самозахисту і захисту поранених, але не може брати участі в бойових діях. Це гарантує особливий захист за міжнародним правом, але водночас вимагає чіткого розмежування між медичними та бойовими функціями.
Висновки та рекомендації
Концепція використання бойових медиків в Збройних силах України потребує чіткої формалізації. На думку фахівців, практика використання бойових медиків як комбатантів не відповідає духу міжнародного гуманітарного права та інтересам держави. Це може призводити до зниження якості догоспітальної допомоги пораненим і збільшення кількості загиблих.
Для підвищення ефективності медичної допомоги на полі бою необхідно:
Формалізувати концептуальні положення щодо функцій, якими наділяються військові медики на полі бою.
Закріпити їхні права та обов’язки на рівні нормативних документів.
Видати посвідчення медичного персоналу відповідно до міжнародного гуманітарного права.
Підвищувати рівень кваліфікації бойових медиків шляхом постійного навчання та практичної підготовки.
Таким чином, медики на фронті зможуть зосередитися на своїх основних функціях — пошуку, порятунку та евакуації поранених, що безпосередньо впливатиме на збереження життя та здоров’я військовослужбовців.
Зміни у підході до підготовки медиків
З огляду на сучасні реалії, важливо переглянути підходи до підготовки медичних кадрів у військових навчальних закладах. Сучасні програми повинні містити не тільки медичну підготовку, але й курс тактичної медицини, який враховує специфіку бойових дій та виклики, з якими можуть зіткнутися фахівці на полі бою. Це дозволить забезпечити більш якісну підготовку спеціалістів, які зможуть ефективно діяти в умовах підвищеного ризику.
Технологічні досягнення також можуть значно підвищити ефективність військової медицини. Використання дронів для доставки медичних засобів, телемедицина для надання консультацій у реальному часі, а також застосування сучасних медичних приладів та обладнання можуть зробити процес надання допомоги більш оперативним і якісним.
Крім того, важливим аспектом є співпраця з міжнародними медичними та гуманітарними організаціями. Це дозволяє обмінюватися досвідом, запозичувати найкращі практики та забезпечувати постійне підвищення кваліфікації медичного персоналу. Також така співпраця може допомогти у вирішенні правових питань щодо статусу медичних працівників у зоні бойових дій.
Психологічна підтримка військових медиків
Не менш важливим є забезпечення професійної підтримки військових медиків, зазначає психологиня Фонду Ріната Ахметова Анна Часовникова. Робота у зоні бойових дій пов’язана з великим стресом та емоційним навантаженням, що може негативно вплинути на ментальний стан медичного персоналу. Тому необхідно впроваджувати програми психологічної підтримки та реабілітації для військових медиків, що дозволить зберегти їх моральний стан та підвищити ефективність роботи.
Визнання та підтримка на державному рівні
Держава повинна забезпечити належне визнання та підтримку військових медиків. Це передбачає не тільки правовий захист, але й матеріальне забезпечення, надання пільг та соціальних гарантій. Визнання внеску медичних працівників у захист країни сприятиме підвищенню престижу професії «тактичний медик» та мотивації серед молоді вибирати цю професію.
Окрім того, необхідно удосконалити законодавчу базу щодо діяльності військових медиків. Тобто провести розробку чітких нормативних актів, що регулюють їхні права та обов’язки, захист під час виконання службових обов’язків, а також визначення статусу у випадку полону. Це дозволить уникнути невизначеності та забезпечити надійний правовий захист персоналу.
Роль бойових медиків на полі бою є надзвичайно важливою для збереження життя та здоров’я військовослужбовців. Забезпечення належної підготовки, правового захисту та підтримки персоналу є головними факторами для підвищення ефективності надання допомоги у зоні бойових дій. Тільки спільними зусиллями держави, військових структур та міжнародних організацій можна створити систему, яка максимально захищатиме життя наших військових та сприятиме успішному виконанню їхніх обов’язків.
Психологиня Фонду Ріната Ахметова Анна Часовникова
